Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення функціонування індустріальних парків» від 02.09.2026р. №4961 внесено зміни до ряду законодавчих актів, які стосуються розміщення та діяльності індустріальних парків.
Зокрема внесено зміни до:
Земельного кодексу України
1) частину першу статті 19 «Категорії земель» доповнено новою категорією земель, зокрема пунктом “з”:
“з) землі індустріальних парків“;
2) статтю 20 «Встановлення та зміна цільового призначення земельних ділянок» доповнено частиною п’ятнадцятою такого змісту:
“15. Зміна цільового призначення земельних ділянок, що належать до земель індустріальних парків, протягом строку, на який створено індустріальний парк, розташований на такій земельній ділянці, заборонена.“;
частину першу викладено в такій редакції:
“1. Землі індустріальних парків призначені для створення та функціонування індустріальних парків і є видом цільового призначення земельних ділянок.”;
у частині другій:
у першому реченні слова “і не більше однієї тисячі гектарів” виключено;
Тобто, законодавчо скасовано максимальну межу площі для індустріальних парків, яка раніше становила 1000 гектарів
друге речення після слів “інженерно-транспортної інфраструктури” доповнити словами “та/або полезахисні лісові смуги”;
Тобто закріплено можливість розташування між земельними ділянками індустріального парку земельних ділянок, на яких розташовано або передбачається розташувати відповідно до містобудівної документації об’єкти інженерно-транспортної інфраструктури та/або полезахисних лісових смуг.
доповнено частиною третьою такого змісту:
“3. На землях індустріальних парків можуть розміщуватися об’єкти, визначені статтею 11-1 Закону України “Про індустріальні парки”.”;
4) частини сьому і десяту статті 93 викладено в такій редакції:
“7. Якщо орендарем земельної ділянки є ініціатор створення індустріального парку, він передає таку земельну ділянку або її частину у суборенду учасникам індустріального парку та/або іншим суб’єктам індустріального парку відповідно до земельного законодавства України без попереднього погодження з орендодавцем, якщо це не суперечить договору оренди земельної ділянки.”;
“10. У разі створення індустріального парку на землях державної чи комунальної власності земельна ділянка надається в оренду на строк, не менший за строк, на який створено індустріальний парк.” (попередня редакція передбачала передачу в оренду на строк не менше 30 років);
5) в абзаці першому частини першої статті 208 «Звільнення від відшкодування втрат лісогосподарського виробництва» слово “(промислових)” виключено;
6) у розділі X “Перехідні положення”:
абзац перший підпункту “г” підпункту 11 пункту 27 після слів “містобудівна документація на місцевому рівні,” доповнити словами “для створення та функціонування індустріального парку, а також”, відповідно набув такого змісту:
г) допускаються встановлення та зміна цільового призначення земельних ділянок (крім земель, віднесених до категорій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, земель історико-культурного призначення, земель водного фонду, рекреаційного, оздоровчого, лісогосподарського призначення) на територіях за межами населених пунктів, якщо стосовно таких територій відсутня затверджена містобудівна документація на місцевому рівні, для створення та функціонування індустріального парку, а також для розміщення таких об’єктів згідно з класифікатором, за яким здійснюється класифікація будівель і споруд.
доповнино пунктом 32 такого змісту:
“32. З дня набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення функціонування індустріальних парків” земельні ділянки земель промисловості, сформовані до набрання чинності зазначеним законом і на яких розташовані індустріальні парки, вважаються такими, що за видом цільового призначення належать до земель індустріальних парків. Відомості про цільове призначення таких земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру в порядку, визначеному Законом України “Про Державний земельний кадастр”.
Закону України “Про оренду землі”
2. Статтю 32 «Припинення договору оренди землі шляхом його розірвання» доповнено новою частиною такого змісту:
“Орендодавець земельної ділянки державної чи комунальної власності, переданої в оренду без проведення земельних торгів для створення та функціонування індустріального парку, має право в односторонньому порядку розірвати договір оренди, якщо індустріальний парк, створений на такій земельній ділянці, виключено з Реєстру індустріальних парків і протягом одного року з дня виключення не включено повторно до зазначеного реєстру. Рішення орендодавця про розірвання договору оренди земельної ділянки є підставою для державної реєстрації припинення права оренди такої земельної ділянки.”
Закону України “Про Державний земельний кадастр”
Розділ VII “Прикінцеві та перехідні положення” доповнити пунктом 4–2 такого змісту:
“4–2. Відомості про належність земельних ділянок земель промисловості, сформованих до набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення функціонування індустріальних парків”, на яких створені та функціонують індустріальні парки, включені до Реєстру індустріальних парків, до земель індустріальних парків як окремого виду цільового призначення земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру на підставі заяви власника або землекористувача відповідної земельної ділянки, без розроблення документації із землеустрою.”.
Закону України “Про індустріальні парки”
Стаття 9. Умови використання земельних ділянок у межах індустріального парку
1. Використання земельних ділянок у межах індустріального парку здійснюють з дотриманням таких умов:
1) строк використання земельних ділянок у межах індустріального парку має бути не менше ніж строк, на який створено індустріальний парк, з відповідним відображенням у договорах оренди земельних ділянок;
2) використання земельних ділянок у межах індустріального парку здійснюється з дотриманням санітарно-епідеміологічних та екологічних вимог.”;
“Стаття 11. Правові форми та порядок використання земельних ділянок у межах індустріального парку
1. Використання учасниками та іншими суб’єктами індустріальних парків земельних ділянок у межах індустріального парку здійснюється у правових формах, встановлених Земельним кодексом України.
2. Керуюча компанія, яка у встановленому законом порядку набула право оренди на земельні ділянки у межах індустріального парку, передає такі земельні ділянки у володіння та користування (суборенду) з правом їх забудови учасникам, іншим суб’єктам індустріальних парків відповідно до земельного законодавства України.
3. Земельні ділянки із земель державної чи комунальної власності у межах індустріального парку надаються керуючій компанії на умовах оренди у встановленому законодавством порядку, крім випадку, визначеного частиною п’ятою цієї статті.
4. Якщо індустріальний парк створено на землях приватної власності, ініціатор створення може передавати права на земельні ділянки керуючій компанії та/або учасникам, та/або іншим суб’єктам індустріального парку у формах та порядку, визначених законодавством.
5. Якщо ініціатором створення є орендар земельної ділянки, він передає таку земельну ділянку або її частину у суборенду безпосередньо учасникам та/або іншим суб’єктам індустріального парку відповідно до земельного законодавства України без попереднього погодження з орендодавцем, якщо це не суперечить договору оренди такої земельної ділянки.
6. Земельні ділянки надаються керуючій компанії, учасникам та іншим суб’єктам індустріальних парків для будівництва, експлуатації та обслуговування об’єктів нерухомості, необхідних для здійснення ними господарської діяльності.
7. Кошти, одержані від продажу земельних ділянок державної і комунальної власності в межах індустріального парку, зараховуються до відповідних бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України та законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
8. У разі переходу права власності чи права користування всіма земельними ділянками у межах індустріального парку від ініціатора створення до іншої особи, відмінної від керуючої компанії, учасника чи іншого суб’єкта індустріального парку, така особа набуває всіх прав і обов’язків ініціатора створення. Після набуття прав на зазначені земельні ділянки особа, до якої перейшли всі права та обов’язки ініціатора створення, протягом 10 робочих днів письмово повідомляє про це уповноважений державний орган для внесення відповідних змін до Реєстру індустріальних парків. Ініціатор створення не може передавати право власності чи право користування земельними ділянками в межах індустріального парку особі, на яку поширюються обмеження, визначені статтею 7–1 цього Закону.
_______________________________
Закон набирає чинності через три місяці з дня його опублікування (26.12.2026), крім пункту 3 розділу I та пунктів 2–4 цього розділу, які набирають чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону.
Зокрема пункт 4:
«Установити, що у випадках, якщо відповідно до пункту 27 розділу X “Перехідні положення” Земельного кодексу України та пункту 9-3 розділу V “Прикінцеві положення” Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” цільове призначення земельної ділянки може бути встановлено або змінено на підставі мотивованого висновку уповноваженого органу містобудування та архітектури, визначення території індустріального парку, облаштування такого індустріального парку, визначення містобудівних умов та обмежень забудови земельних ділянок, на яких передбачається розмістити індустріальний парк, здійснюються відповідно до такого висновку. Відсутність затвердженої містобудівної документації на місцевому рівні у такому разі не перешкоджає створенню, включенню до Реєстру та функціонуванню індустріального парку»
набрав чинності 27.09.2026.
Юридичне управління
30.09.2026
