Земельна ділянка – це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (ст. 79 Земельного кодексу України).

За нормою статті 79¹ Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об’єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Відповідно до вимог цієї статті формування земельних ділянок здійснюється:

– у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;

– шляхом поділу чи об’єднання раніше сформованих земельних ділянок;

– шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проєктами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проєктами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проєктами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

– шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом;

– за проєктами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Формування земельних ділянок шляхом поділу та об’єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об’єднання земельних ділянок.

Аналіз цієї норми свідчить про те, законодавець чітко визначив об’єкт земельних відносин, щодо яких можливо здійснювати формування земельних ділянок шляхом поділу, а саме: це земельні ділянки, які перебувають у власності або у користуванні.

Спеціальний Закон, який визначає правові та організаційні основи діяльності сфері землеустрою і спрямований  на  регулювання  відносин,  які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами  із  забезпечення сталого розвитку землекористування, є Закон України «Про землеустрій» (далі – Закон).

Серед видів технічної документації із землеустрою відповідно до пункту «й» ст. 25 Закону України «Про землеустрій» зазначена технічна документація із землеустрою щодо поділу та об’єднання земельних ділянок.

Статтею 26 Закону України «Про землеустрій» наголошено, що замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі.

Склад технічної документації із землеустрою щодо поділу та об’єднання земельних ділянок визначений статтею 56 Закону.

Відповідно до вимог пункту «є» ст. 56 Закону технічна документація із землеустрою щодо поділу та об’єднання земельних ділянок повинна включати згоду власника земельної ділянки, для земель державної власності –  органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою,  на  поділ чи об’єднання земельних ділянок користувачем (крім  випадків поділу земельної ділянки у зв’язку з набуттям права власності  на  житловий  будинок,  розташований  на ній).

Отже, виключний перелік документів, який включає технічна документація із землеустрою щодо поділу та об’єднання земельних ділянок, наведено у статті 56 Закону. Поділити земельну ділянку може сам власник земельної ділянки або за його згодою землекористувач.

Відповідно до пункту 12 статті 186 Земельного кодексу України технічна документація із землеустрою щодо поділу та об’єднання земельних ділянок погоджується:

– у разі якщо поділ, об’єднання земельних ділянок здійснюється її користувачем – власником земельних ділянок, а щодо земельних ділянок державної або комунальної власності – органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, уповноваженими розпоряджатися земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України;

– у разі поділу, об’єднання земельної ділянки, що перебуває у заставі, – заставодержателем;

– у разі поділу, об’єднання власником земельної ділянки, що перебуває у користуванні, – землекористувачем.

Технічна документація із землеустрою щодо поділу та об’єднання земельних ділянок затверджується замовником.

Звертаємо увагу на те, що відповідно до пункту 10 статті 24 «Про державний земельний кадастр» у разі поділу земельної ділянки державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію.

За нормою пункту 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України                               від 17.10.2012 № 1051, відомості про земельну ділянку у разі скасування її державної реєстрації:

– набувають статусу архівних за рішенням Державного кадастрового реєстратора;

– зображатися на кадастровій карті в архівному шарі даних геоінформаційної системи;

– зберігаються в Державному земельному кадастрі постійно разом з відомостями про відповідного Державного кадастрового реєстратора, дату та час набуття статусу архівних такими відомостями.

Виходячи з вищевикладеного, поділ земельної ділянки призведе до скасування її державної реєстрації, як об’єкта цивільних прав, формування нових земельних ділянок та внесення інформації про них до Державного земельного кадастру.

Звертаємо увагу на те, що на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об’єднання земельних ділянок не відбувається зміна угідь земельних ділянок, сформованих за результатом поділу земельної ділянки.

Процедура внесення до Державного земельного кадастру змін до відомостей про зареєстровані земельні ділянки визначена пунктами 116-134 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 (далі – Порядок).

Так, згідно із пунктом 116 Порядку, внесення до Державного земельного кадастру змін до відомостей про зареєстровану земельну ділянку, зазначених у пункті 24 цього Порядку (підпункт 11 пункту 24 – відомості про склад угідь), здійснюється шляхом внесення таких відомостей до відповідної Поземельної книги.

Відповідно до пункту 121 Порядку для внесення до відомостей про земельну ділянку змін щодо цільового призначення земельної ділянки, складу угідь, нормативної грошової оцінки, а також до відомостей про межі земельної ділянки (у разі їх встановлення (відновлення) за фактичним використанням земельної ділянки) Державному кадастровому реєстраторові подаються:

1) заява за формою згідно з додатком 12;

2) оригінал документації із землеустрою або оцінки земель, яка є підставою для внесення таких змін (крім випадків зміни виду використання земельної ділянки в межах земель певної категорії);

3) електронний документ (крім випадків внесення відомостей про зміну виду використання).

Підстави для відмови у внесенні до Поземельної книги змін до відомостей про земельну ділянку визначені пунктом 122 Порядку.